09.04.2015 г. Хелпушка в Нью-Йорке… А Нью-Йорк — это Украина!

5

Анжела рассказывает:

«Новые встречи — новые друзья, новая КРЕПКАЯ ДРУЖБА!!! Наша поездка в 1-й механизированный б-н 14 бригады (в народе — б-н ТО «Волынь») состоялась по приглашению Людмилы Леонидовны Охрименко. Спасибо Вам, Людмила, за такое тёплое сотрудничество! Разом – СИЛА!


Итак, концерт (вы не поверите!) в Нью-Йорке! Историческая справка: Новгородское. До 50-х годов называлось Нью-Йорком. (См. ГУГЛ …мы видели заправку «Нью-Йорк»… Может ещё чего есть, но мы не катались по Нью-Йорку…) Ясно было одно. Наш Нью-Йорк – це Україна! Ми були від нього у захваті. Чому? Читайте далі…
Концерт проходил в ДК куда были приглашены не только бойцы б-на «Волынь», но и жители городка с разными взглядами на ситуацию в стране (ПИШУ ПРАВДУ!). Зал был забит битком (350 мест). В первых рядах сидели НАШИ ребята, ради которых мы и приехали… За защитниками сидела наша «такая разная Украина»… (дети, взрослые и очень взрослые люди …)
По традиции нашего музыкального батальончика мы не начинаем концерт с помпезных фанфар… Мы начинаем с нашей клятвы бойцам! …Что будем стоять с ними всегда в одном строю… «Що співатиме ми до останнього ударю серця солов’їною мовою, … що будемо танцюватиме нашого гопака до останнього подиху…» … Бо! Україна понад усе!… (Поём Гимн Украины) И тут… Внимание! (Нам сказали, что «зал будет тяжёлым»…)… Встаёт весь ЗАЛ! И мы поём Гимн Украины… (И… может быть ещё не все держали руку на серце, и… ни все пели Гимн… Но все стояли! … Поруч з бійцями стояла Україна! …Чи то клятва була пронизливою, чи все ж таки ми ЛЮДИ-ГРОМАДЯНИ ОДНІЄЇ КРАЇНИ!!! )
А потім були наші пісні, щирі слова, щирі оплески … Чи був важкий зал? … … …Ні. Усі були щирі, якісь такі — СПРАВЖНІ! Так, ми такі різні… Хтось говорить українською, хтось російською, хтось чорнявий, хтось білявий… АЛЕ точно знаю (МИ ВІДЧУЛИ!!!), що об’єднує нас одне — ЛЮБОВ до НЕНЬКИ УКРАЇНИ!!! Ми РАЗОМ співали, ми РАЗОМ танцювали, ми посміхалися і ЩИРО сміялися – РАЗОМ!!!
Фінал концерту: Нашій Україні не потрібен ГРАД! Ми чекаємо на літній ДОЩ після якого ростуть квіти та ДІТИ!!!
На завершення ми сфотографувалися ВСІЄЮ УКРАЇНОЮ РАЗОМ!!! А до артистів підійшли дві старенькі бабусі і… ПОДЯКУВАЛИ!!! Подякували так, що МИ розчулилися «Спасибі синочки та дівчата… Ми відчули, що ми Є Україна!»… Чи був той концерт для воїнів? Чи був він для «такої різної» України? Був для ЄДИНОЇ України!!!
А потім ми повезли гостинці до НАШИХ хлопців… А потім були блокпости… А потім у хлопців, як і у всієї України було свято Пасхи! (А ми тепер будемо згадувати наших нових друзів – комбата Олександра Васильовича, Зам. — Андрія, Максима, Петровича… та всіх НАШИХ хлопців.)

З повагою до України, концертна волонтерська група громадської організації «Help army».»

1 2 3 4 6 7