12.04.2015 р. Великдень на передовій

1

Понад півтори тисячі пасок та інше традиційне скоромне для розговіння відвезли волонтери харківської групи Help Army бійцям на передову, від Райгородки до Щастя. Переважно своїм давнім підопічним з 92-ї бригади, а також танкістам, артилеристам, розвідникам, знайшли і нових підопічних.

8

Разом з волонтерами їхав і військовий капелан 92-ї, отець Григорій: відразу після Всенощної. Їхав, щоб благословити хлопців, посвятити паски і військову техніку, послухати, що в кого наболіло. «Великодній кошик» волонтери зібрали буквально за два дні: тисячу пасок передали солдатам засуджені з колоній Харківської області, ще з півтисячі напекли харківські жіночки. Багато хто пік уперше: свято бійцям — добрий привід навчитися.

2

Вже традиційно везли і дитячі листівки — справжні народні обереги. «В тебя не одна, пуля непападёт, ни одно стекло нипоподет, и ты некогда не будешь ранен», — пишуть зворушливs першачки. — «Вы сегодня молодцы и всегда были молодцами. «А вот. што. я пожилаю. вам штобы вы быстрей победили этих идиотов. […] а это Жираф.»

4

Діти веселять і на під’їздах до передової. На одному з блокпостів під Новим Айдаром — мала «десантура» в тільняшках, років по 9. — Малий, тебе як звать? — Нікіта. — А шо ти тут робиш? — А я запасний! Дівчата дарують дрібноті паски і крашанки і ті тут же радісно цокаються: хто кого. Старші ж бійці не так раді гостинцям, як жіночим гостинам. Кожу обіймають і традиційно христосаються — тричі. А то й більше. «Якби мене «на гражданкє» хтось так обійняв, як наш комбриг, мій земляк із Кривого Рогу, — дала б у вухо, — сміється волонтерка Іванна. — А тут, на передку, це так, як треба: вони — наші». Відчуття «своїх» — взаємне. Танкіст Андрій кричить у рацію: «Если ты сейчас не пропустишь их к нам на Фасад — я за ними через 5 минут на танке приеду. И они все равно проедут на Фасад! И блоки вам подровняю к е@@еням! Потому что они — наши волонтеры, а ты кто такой и сколько ты тут стоишь?!» Знаходяться і нові підопічні. Танкіст Громкій, улюбленець «хелпів», обіймає координаторку групи Тетяну Бідняк: «Ты осторожнее будь, Танюша, спасибо, что не бросаешь нас! Мы там пацанов новеньких нашли — ещё дальше на передок в е@@нях разворачиваются. На голом месте выгрузили новичков! Нам пока ничего не нужно — помоги парням новеньким, пожалуйста! …за паски спасибо, можно мы им побольше отвезем?» Втім, про «нічого не треба» Громкий трошки лукавить: останнього разу просив у Тетяни… насіння: «Попросив минулого разу привезти насіння редиски, кропу та іншої городини. У хлопців є невеликий шматок землі. Сказали, що хочуть на ньому городину посадити. Ось кріп для «укропів». Таке прохання отримала вперше», — розповідає Тетяна. А її подруга Іванна з подивом згадує 5 кущів троянд, висаджених на Фасаді, базі, що біля лінії розмежування. Розгадка сільськогосподарського тренду знаходиться тут же, на Фасаді. Іванна розповідає: «А найзворушливішу річ сказав мені один дядько на Фасаді (на базі, з якої вже чути, як вночі хроплять сепари): «Ми як починали воювать, а нам казали – тримайтесь! – а я думаю – а за шо ж триматись? Тепер знаю: за цю землю. І за вас» Отак і тримаємось, ми за них, а вони за нас» Всю дорогу від Райгородки до Щастя злі укри загодовують жінок: починають з борщу, продовжують тефтелями і добивають… заливним із судака. «Скоро ми зможемо випустити гастрономічний путівник по АТО, там служить досить багато професійних кухарів. Знаю як мінімум трьох хлопців, які в ресторанах працювали, — говорить Тетяна Бідняк. — У багатьох бійців — свої особливі рецепти та фірмові страви». На доріжку «голодаюча українська армія» підсовує у волонтерський транспортер банку сала, відро квашеної капусти і хліб із цибулею. «Як я це назад принесу — комбриг мене розстріляє!» — награно лякається прапорщик. Опір не має сенсу. Інакша ж історія — з нацгвардійцями. На останньому блокпості, на виїзді зі Сватового, волонтерів зупиняють. Цей блокпост — міліцейський. Спочатку довго варять воду журналістам: «нет, какие паски, КОНКРЕТНО шо снимали? шо вы будете показывать? в каком ключе? а в каком ключе вы будете показывать мирных жителей Луганской области?» Потім починаються звинувачення: «вы давайте правду показывайте! а не ТО, ШО ВАМ ДИКТУЮТ!» Тим часом з’ясовується, що «гостини» на блокпосту будуть довгими: саме на цю єдину ніч вийшов наказ не випускати з сьомої вечора й до сьомої ранку транспорт з військовими номерами. А одна з машин, для капелана і журналістів, які їхали з волонтерами, якраз була виділена 92-ю бригадою. Дивним чином до попередніх блокпостів ця інформація не дійшла: можливо тому, що попередні пости — військові, а Сватівський — нацгвардійський. «Теплі» стосунки між військовими та міліцією — давно у хронічній фазі, тож усі дзвінки з військової комендатури та Штабу АТО дії не мають. Тож частина людей, набившися в другу машину, вертається до Харкова близько 5-ї ранку, а інші лишаються ночувати в зоні АТО і дістаються дому лише 13 квітня. З ними залишається і медик 92-ї, Михайло Куц. Хоч і поспішає додому, до молодої дружини, та каже: «Я вас тут самих не кину». «Зрозуміло, що цей наказ — для додаткової безпеки в свято, але мало б бути попередження і, очевидно, процедура перепустки для машин, стосовно яких постові переконалися, що все в порядку — і документи, і вантаж, і тверезий водій, — говорить Іванна Скиба-Якубова, волонтер Help Army. — Прикро не те, що не випускали — окей, мали наказ, а те, що образили журналістів, і нас, розказували, як ніхто нічим не помагає. Та й жалілися якось невміло, аби попросили про допомогу — привезли б допомогу, а так лишилося питання: якщо ви такі голодні, чого ж ви не зовсім тверезі?».

3 5 6 9 1011

Фоторепортаж об этом на сайтах: www.depo.ua, www.vgorode.ua.

Больше фото на сайте www.photo.ukrinform.ua

Видеорепортажи на сайтах: www.tsn.uawww.057.ua и www.objectiv.tv

12.04.2015 р. Великдень на передовій: 1 комментарий

  1. Уведомление: 16.08.2015. Концерт у пограничников. | БФ "Харків з тобою"

Комментарии запрещены.