Про доброту. Про харків’ян.

(таня-3розповідає Тетяна Бідняк)

Пост про святковий настрій, доброту, небайдужість харків’ян і про те, що дарувати подарунки приємніше, чим отримувати.

 

 

Незадовго до Нового року дзвонить телефон. Беру слухавку. Жіночий несміливий голос: «Здравствуйте, Таня. Я Татьяна Петровна. Глава сельского совета села Передельское, рядом со Счастьем. Ви помогаете военним 92-й и в Счастье детям- ми о Вас знаем…. Скоро Новий Год… Можно попросить о помощи? Єто нашим детям. В селе небогато живут. Точнее, многие живут очень бедно… Понимаете? А скоро праздник. 28 декабря утренник организовиваем. Детский праздник с елкой, концертом, Дедом Морозом. У нас много детей — девяносто на всю деревню. И так хочется хоть маленькими подарками порадовать детвору. А у нас не за что покупать… Может Ви смогли би помочь?….» І все з величезними паузами і через слово вибачення, що турбує і з проханнями.

Пишу друзям про ситуацію.
І одразу отримую пропозиції допомоги. Дуже Вам дякую, небайдужі Харків’яни!
ВикторияМилютина и працівники фабріки «Полюс», Евгений Нежайко і Ваші друзі — за солодкі подарункові набори для 90 дітей, Владимир Повстяный і діти з харківського дитячого садочка за передані іграшки, канцелярські товари і книжки для садочка і школи Пєрєдєльского, Андрей Таубе і Иван Ракич за вчасну доставку.
Звичайно, скажете Ви, Новий Рік прийде незалежно від того, чи подарує щось Дід Мороз, чи прийде з пустим бутафорським мішком на дитяче свято…
Але ж чужих дітей не буває!!! Це я точно знаю. Я вповноважена передати величезну дяку від всіх жителів села Пєрєдєльське і побажання всього найкращого в новому році!
Зі святами нас, друзі! Щастя в кожен дім, достатку і здоров’я нашим дітям. І всім нам мирного неба.

таня-1 таня-2 таня-3 таня-4